Історія справи

Постанова ВССУ від 15.04.2026 року у справі №521/4068/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 521/4068/20

провадження № 61-16309cв25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2024 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду

від 22 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала від товариства кредит у розмірі 246 464,63 грн, що еквівалентно 30 075 доларів США, під 9,90 % річних, з кінцевим терміном повернення - 15 грудня 2018 року, на придбання автомобіля марки «Volkswagen», модель «PassatB7», 2013 року випуску.

10 січня 2014 року на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено

договір застави, відповідно до умов якого остання передала в заставу товариству вищевказаний автомобіль.

Крім того, 29 січня 2015 року до кредитного договору було укладено додаткову

угоду № 1, відповідно до умов якої сторони погодили надання відповідачці додаткового кредиту у сумі 171 319,23 грн, що еквівалентно 8 481,15 доларів США, для сплати страхових платежів.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 , як позичальник, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок

чого станом на 10 лютого 2020 року утворилася заборгованість за цим договором

у загальному розмірі 607 300,12 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Порше Мобіліті»просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 607 300,12 грн, у тому числі проценти за користування кредитом станом на

10 лютого 2020 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2020 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на

користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2013 року у розмірі 607 300,12 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2020 року, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2024 року позов

ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2013 року у розмірі 607 300,12 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачка, як позичальник, взяті

на себе зобов`язання за кредитним договором від 26 грудня 2013 року належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 10 лютого 2020 року утворилася заборгованість за цим договором у загальному розмірі 607 300,12 грн, яка складається з: простроченої заборгованості зі сплати періодичних платежів за кредитом у сумі 76 035,23 грн, з яких: 59 092,79 грн - прострочена заборгованість по сплаті чергових платежів за кредитом; 4 700,36 грн - три процента річних за прострочення сплати чергових платежів за кредитом; 12 242,08 грн - інфляційні втрати за час прострочення сплати чергових платежів; прострочена заборгованість з відшкодування страхових платежів у сумі 108 899, 45 грн, з яких: 93 077,98 грн - прострочена заборгованість по сплаті страхових платежів; 5 097,01 грн - три процента річних за прострочення сплати страхових платежів; 10 724,45 грн - інфляційні втрати за час прострочення сплати страхових платежів; заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 370 999,74 грн, з яких: 275 348,10 грн - заборгованість за кредитом; 69 965,95 грн - заборгованість за процентами; 25 685,69 грн - три процента річних за прострочення сплати заборгованості за кредитом; 55 512,24 грн - інфляційні втрати за час прострочення сплати заборгованості за кредитом; штрафу на підставі пункту 8.2. кредитного договору у розмірі 20% суми кредиту, який складає 49 292,92 грн, штрафу на

підставі пункту 8.3. кредитного договору, який складає 2 072,78 грн. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону, а саме статтям 625 1048 1050 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну

скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Веселова А. В. залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня

2024 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості за кредитним договором, укладеного 26 грудня 2013 року з відповідачкою, яку останньою не спростовано. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до

суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду від 12 січня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 31 липня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня

2025 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали

з Хаджибейського районного суду м. Одеси. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Клопотання

ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень задоволено. Зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня

2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2026 року справу за позовом

ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського

районного суду м. Одеси від 31 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не досліди всіх обставин справи, не врахували та не надали

правої оцінки тому, що 17 липня 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило їй вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором. Як наслідок, судами не врахована правова позиція Верховного Суду, згідно з якою у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора

нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Суми, які зазначені у пред`явленому товариством позові, не відповідають вищевказаній правовій позиції Верховного Суду, а також суттєво різняться із сумами, які

зазначені у достроковій вимозі від 17 липня 2017 року. Також судами не звернуто уваги на те, що цільовим призначенням додаткового кредиту за додатковою

угодою від 29 січня 2015 року № 1 до кредитного договору від 26 грудня 2013 року була сплата страхових платежів відповідно до договору страхування від 09 лютого 2015 року № мк21568а5ф, проте такого договору нею не укладалося і такий

договір у матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначено, що вона не була належним чином повідомлена про час і

місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу, а також особи, яка подала відповідь на відзив

У січні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Порше Мобіліті» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 10 лютого 2020 року утворилася заборгованість за цим договором у загальному розмірі 607 300,12 грн, який відповідачкою не спростовано.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла відповідь представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій наведено доводи про підтримку аргументів касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50011540, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці суму кредиту у розмірі 246 464,63 грн, що в еквіваленті становить 30 075 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік (т. 1, а. с. 19).

Відповідно до пункту 2.2. загальних умов кредитування проценти є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 грудня 2018 року, з цільовим призначенням - купівля автомобіля марки «Volkswagen», модель «Passat B7», 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1 968 куб. см.

У кредитному договорі сторони погодили, що усі платежі за вказаним кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до пункту 1.3. загальних умов кредитування.

Відповідно до пункту 1.6. загальних умов кредитування зобов`язання відповідачки перед ТОВ «Порше Мобіліті» за вищезазначеним кредитним договором

забезпечено договором застави від 10 січня 2014 року № 50011540, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 111, згідно з умовами якого відповідачка надала позивачу в заставу автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat B7», тип седан, «В», легковий, випуску 2013 року, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 968 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності заставодавцю - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 32-39).

29 січня 2015 року до кредитного договору від 26 грудня 2012 року № 50011540

між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої

сторони погодили умови надання ТОВ «Порше Мобіліті» позичальнику додаткового кредиту в сумі еквівалентній 8 481,15 доларів США в українських гривнях, сума

яких дорівнює 171 319,23 грн для сплати страхових платежів (т. 1, а. с. 41-45).

Цільове призначення додаткового кредиту визначено сторонами у пункті 1.2. додаткової угоди № 1, відповідно до якого сума такого кредиту надається для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного на виконання кредитного договору.

08 січня 2014 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено

договір добровільного страхування наземного транспорту № РМ343372Га/13скв (т. 1, а. с. 46-56).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами

касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи

порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку

наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися

визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором

встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Зазначена судова практика є незмінною з 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установлено, що в матеріалах справи міститься вимога ТОВ «Порше Мобіліті»

від 17 липня 2017 року, адресована ОСОБА_1 , про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, згідно з якою кредитор

вимагав від позичальниці протягом тридцяти календарних днівдострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, що разом станом на поточну дату становить 336 902,29 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 275 348,10 грн; несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 59 092,79 грн; дострокове повернення наданих та несплачених всіх та будь-яких сум додаткового кредиту - 0,00 грн; штрафні санкції відповідно до ст. 8.3. договору - 2 461,40 грн; витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору - 0,00 грн; штраф за порушення вимог страхування майна в розмірі 15 % від суми кредиту - 0,00 грн; компенсація страхових платежів відповідно до ст. 5.6. договору - 0,00 грн; сума всіх та будь-

яких додаткових кредитів, що підлягає сплаті до кінця страхового року, якщо передбачено договором - 0,00 грн (т. 1, а. с. 84, 85).

З позовних вимог позивача і судових рішень убачається, що проценти за користування кредитами нараховано за період до лютого 2020 року, що є порушенням наведених вище норм матеріального права та сталій судовій практиці Верховного Суду.

Апеляційний суд зазначеній досудовій вимозі про дострокове повернення кредитута сплату заборгованості за кредитним договором, правої оцінки взагалі не надав, як наслідок, не врахував, що ТОВ «Порше Мобіліті», пред?явивши17 липня

2017 року до позичальниці досудову вимогу про дострокове повернення кредиту

та сплату заборгованості за кредитним договором, змінило строк виконання основного зобов?язання за кредитним договором (частина друга статті 1050 ЦК України),а тому втратило право нараховувати передбачені кредитним договором відсотки та пеню до закінчення строку дії кредитного договору.

Отже, апеляційний суд не оцінив докази, оцінка яких у сукупності з іншими дослідженими доказами може впливати на правильне вирішення справи, не дослідив пред`явлений позивачем у позові розрахунок кредитної заборгованості на відповідність вимогам закону та умовам договору.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання апеляційного суду спростовуються матеріалами справи. На а. с. 241-242, т. 2 міститься конверт з надісланою відповідачці повісткою, які повернулися суду

з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначене є належним повідомленням учасника справи згідно вимог ЦПК України і апеляційний суд дав

цій обставині належну оцінку відповідно до вимог статті 372 ЦПК України.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89,

264 367 382 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд порушив указані норми процесуального права щодо дотримання завдань цивільного судочинства, сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не перевірив належним чином доводів сторін, що призвело до передчасних висновків по суті вирішеного спору.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу

своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення

фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,

якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк